СКАРБЕ́ЦЬ, бця́, ч. Посудина (горщик, глечик, казанок і т. ін.), в якій закопували скарб. Умираючи, казав [Гриць] у пущі вирити під дубом два скарбці з грошима, один матері оддати, а на того його поховати гарно (Вовчок, І, 4955, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 252.