СКАРБІ́ВНЯ, і, ж., рідко. Те саме, що скарбни́ця. — Ідіте ж, вірні слуги, принесіте Важкий ланцюг з скарбівні щирозлотий (П. Куліш, Вибр., 1969, 380); Поезія мусить користати з тих образів, нагромаджених уже в самій скарбівні мови, тим більше, що вони вже поетичні самі собою (Фр., XVI, 1955, 263).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 253.