СКА́РЖЛИ́ВИЙ, а, е, рідко. Схильний завжди і на все скаржитися (у 1 знач.). Серце їх [солдатів], як і перше, клекотіло од гніву й ненависті до тих випещених, ситих і здорових хижаків, що, прикрившись мирною шкурою скаржливої й плаксивої обивательщини,.. гонили од життя зморених і знівечених (Вас., II, 1959, 44).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 254.