СКЕПКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, рідко. Док. до кепкува́ти. Не зважився пан сотник і старости присилати, щоб не скепкувала вродлива Ковбанівна (П. Куліш, Вибр., 1969, 266).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 259.