СКИ́ДКА, и, ж.
1. розм. Те саме, що зни́жка. [Гершко:] Я купив тисячу пуд [пудів] пшениці на розписки. Скидки з пуда двадцять копійок проти ціни, яка буде восени (К.-Карий, І, 1960, 37); — Краще я вам розкажу все, на суді буде скидка,— зіронізував Гаманюк (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 371); Йдеться не про скидки на тему, не про зниження критерію.. Йдеться про те, що не можна допускати скептицизму і буркотіння, коли оцінюється велика й складна праця письменника (Літ. газ., 19.VII 1960, 1).
2. мисл. Стрибок убік, який робить тварина, тікаючи, заплутуючи сліди. Глянь — скидка… Ну, пильнуй! Я стану з цього боку, А ти відтіль заходь. Напруж і руки, й око! Він [заєць], певне, там лежить, у бур’яні… (Рильський, III, 1961, 187).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 265.