СКИ́МЛЯЧИЙ, а, е, розм., рідко. Дієпр. акт. теп. ч. до скимлі́ти. Журливо, однозвучно гули телефонні дроти, поглиблювали в серці й без того скимлячу нудьгу (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 338).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 265.