СКИТА́ННЯ, я, с., рідко. Дія за знач. скита́тися. Скитання по курортам [курортах] привчило мене до періодичної самотині [самотини] (Л. Укр., V, 1956, 306); Цілую, ставши на коліна, Своє полкове знамено. Дивлюсь на нього я востаннє У нез’ясованій журбі. Всю кров мою, мої скитання Воно зібрало у собі (Гончар, IV, 1960, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 267.