СКЛА́ДНО1. Присл. до скла́дний. Він чув цю власть своїх слів, і вони лилися в нього складно, зв’язно, набиралися поетичних форм (Хотк., II, 1966, 80); — Складно вмів говорити чоловік. Де в нього тільки й слова ті бралися (Збан., Єдина, 1959, 41); // Доладно, добре, до речі. Все в нього виходить складно, спритно, для всього знаходиться час (Ткач, Моряки, 1948, 95).
СКЛА́ДНО2. Присл. до складни́й. Невеличкий мотор побудований надзвичайно складно (Полт., На.. меридіанах, 1933, 35); [Леся:] Ой, як складно і плутано ти висловлюєшся… (Сміл., Черв. троянда, 1955, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 278.