СКЛА́ДОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до скла́дка 1, 2. На їх [панянках] плаття пишні, збірочками унизані, складочками обвішані (Мирний, III, 1954, 261); Він виглядає старшим роками, має вже кілька складочок на обличчі (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 273); Сонце вже сідало за горами, і довкола все занурювалося в тишу і спокій, сонність виповзала з найменших навіть складочок землі (Загреб., Шепіт, 1966, 56).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 279.