СКОВОРОДА́, и́, ж. Неглибокий круглий посуд, в якому смажать їжу. Вщипне тіста [сластьонниця], та на сковороду ув олію (Кв.-Осн., II, 1956, 13); Внесла жінка сковороду з яєчнею (Головко, І, 1957, 303); На столі стояла накрита чистим рушником сковорода з смаженою картоплею (Ткач, Плем’я.., 1961, 93); * У порівн. Сонце стояло над головою, як сковорода, розпалене та наче огнем пекло (Мирний, І, 1949, 379); — Мінами як зачнуть швиргати — так навколо шкварчить, як на сковороді (Тют., Вир, 1964, 336).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 290.