СКОЛИХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех.
1. Однокр. до сколи́хувати 1. Гляне він на легку прозелень густих верболозів, бачить, як хтось там, в зеленому віночку, щойно сколихнув молоде гілля і зник (Стельмах, II, 1962, 125); Офіура взяв весло і сколихнув воду (Трубл., І, 1955, 186); Спека стоїть нестерпна.. Сюди нізвідкіль не залетить вітрець і не сколихне гаряче повітря (Гончар, III, 1959, 54); // безос. Гримнуло кілька стрілів і сколихнуло повітря (Коцюб., І, 1955, 351); * Образно. Гул моторів знову сколихнув степ і поволі, ніби грім, почав віддалятися (Цюпа, Краяни, 1971, 34).
◊ Сколихну́ти ти́шу (мовча́ння, заду́му і т. ін.) — порушити, перервати тишу (мовчання, задуму і т. ін.). Раптом тишу сколихнув басовитий гудок (Головко, II, 1957, 621); Навіть пронизливий крик нічного болотяного птаха з близького озеречка не розбудив степу, не сколихнув мовчання (Донч., І, 1956, 114); Її задуму сколихнуло легеньке зітхання дівчинки в ліжку (Коцюба, Нові береги, 1959, 159); Крякнули сполохані качки, сколихнувши ранкову дрімоту (Кочура, Зол. грамота, 1960, 451).
2. перен. Спричинити, викликати хвилювання, обурення; збудити, пожвавити кого-, що-небудь. ..падіння кріпосного права сколихнуло весь народ, розбудило його від вікового сну, навчило його самого шукати виходу, самого вести боротьбу за повну свободу (Ленін, 20, 1971, 133); Залпи «Аврори» на Неві докотилися і до Дніпра, сколихнули всю Україну (Цюпа, Україна.., 1960, 43); // Вивести із спокійного або млявого стану, викликати пожвавлення. Треба було аж подій 1848 року, щоб до дна сколихнути.. його тихе, самотнє життя (Фр., VI, 1951, 153); Приїзд Георге Доброшану сколихнув людей, підбадьорив їх (Чаб., Балкан. весна, 1960, 292); Наш концерт, що був несподіванкою для ковалівців, сколихнув усе село. В клубі стільки люду, що яблуку ніде було впасти (Збан., Малин. дзвін, 1958, 240).
3. перен. Збудити, пожвавити, розворушити що-небудь (почуття, думки і т. ін.). Цілувати батька в руку — стародавній український звичай, що символізує особливу шану й покору батькові, — сколихнув ще більше розчуленість присутніх (Смолич, Мир.., 1958, 258); Зустріч керівників Комуністичної партії та Радянського уряду з письменниками, композиторами, художниками, артистами.. сколихнула громадську думку (Рильський, Веч. розмови, 1964, 257).
◊ Сколихну́ти ду́шу (се́рце) — викликати які-небудь почуття. Важке було дитинство у Миколи Щорса, багато горя й муки замолоду скуштував він, події 1905 року глибоко сколихнули його душу й залишили в ній незабутній слід (Скл., Легенд. начдив, 1957, 10); Йому треба було якось сколихнути Байдину душу, зачепити за живе його гідність (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 8); Хор гучних голосів і передзвін близьких і дальніх монастирів та соборів сколихнув серця майже всіх присутніх (Довж., І, 1958, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 291.