СКОЛО́ШКАНИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до сколо́шкати. Маланка скочила з призьби і пожбурнула грудкою. Квочка з курчатами кублилась на грядках і, сколошкана, сердито квоктала та стовбурчила пір’я (Коцюб., II, 1955, 14).
2. у знач. прикм. Розкуйовджений, кошлатий (про волосся, шерсть і т. ін.). Вітер тріпає сколошканий чуб (Смолич, Дитинство, 1937, 65).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 293.