СКОМБІНО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до скомбінува́ти. В трьох драмах сього автора [М. Метерлінка] я справді бачу нові елементи штуки, скомбіновані з великим талантом (Л. Укр., V, 1956, 308); Просто скомбіновані акорди, без хитрих модуляцій, а тим часом скільки почуття, скільки душі в ній, в сій простій, простенькій пісні!.. (Хотк., І, 1966, 53); Злочин доведений на підставі старанно підібраних і скомбінованих свідчень (Кол., Терен.., 1959, 271).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 293.