СКОРБО́ТОНЬКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до скорбо́та. Ой не піду, мати, додомоньку спати: Є на серці скорботонька, далеченько знати… (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 239); Мертве море не таке гіркеє, Як моя скорботонька (Крим., Вибр., 1965, 81).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 298.