СКОРОСПЕ́ЧЕНИЙ, а, е, розм.
1. Недавно, тільки що створений, організований. — Марія Йосипівна Кленова, — свідчила далі зловісна анонімка, — дочка німецького громадянина, який перебував на радянській землі кілька років, маючи на те якісь скороспечені права (Ле, Клен. лист, 1960, 12).
2. Який недавно став ким-небудь, отримав звання, посаду. Яків Сажнєв посміхнувся. — Моряк з мене скороспечений, товаришу капітан-лейтенант. Вперше я на морі (Ткач, Крута хвиля, 1956, 124).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 302.