СКОРОСТРІ́Л, а, ч., заст. Кулемет. — Як сонце виплило з-за чорного лісу і прогнало туман, перед нами зарисувалась ворожа лінія. Хотіли повернути назад, але в тій хвилі зацокотів скоростріл і примусив сховатися в рів (Ірчан, II, 1958, 59); Йому наздогін свистіли кулі автоматичного скоростріла (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 263).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 302.