СКО́РІСТЬ, рості, ж., розм. Те саме, що шви́дкість. Ліземо вище. Ось ми вже на найвищому пункті, сідаємо на підводу і з головоломною скорістю спускаємось з гори (Коцюб., III, 1956, 139); Просувалася [ящірка] з великою скорістю поміж людські ноги. Неначе плила водою (Март., Тв., 1954, 294); Знов гуркоче літак… Там безсонний пілот розвиває невидану скорість (Сос., II, 1958, 10).
У (в) ско́рості — те саме, що У (в) ско́рому ча́сі (див. ско́рий). Після того в скорості подався наш Яременко із села (Хотк., І, 1966, 87).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 299.