СКРЕБНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех. Однокр. до скребти́. Скребнув редьку, що аж із хати тікай (Номис, 1864, № 3448); Одинадцять косарів ударної бригади скребнули мантачками по косах (Ле, Історія радості, 1947, 182); Проходячи близько Софії, він усміхнувсь і привітненько, зальотно кивнув головою. Софію скребнув по душі той уклін (Л. Укр., III, 1952, 542).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 313.