СКРЕГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до скрегота́ти, скреготі́ти. Все ближче коні, лиця злі, Схрестились, скрегнули шаблі (Стельмах, V, 1963, 9); Ти скрегнув зубами і стис кулака (Головко, І, 1957, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 314.