СКРЕГОТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до скрегота́ти, скреготі́ти. Коли Кузьма Осадчий прорубував свіжу траншею, земля під його бульдозером скреготнула різко, металево (Гончар, Тронка, 1963, 285); Скреготнули обидва важкі засуви, на порозі виріс кремезний Пилип Шугалія (Кучер, Трудна любов, 1960, 138); Він незчувся, як під’їхав легковичок і несподівано скреготнули гальма (Рудь, Гомін.., 1959, 17); — Сховай пістолет й забирайся геть! — скреготнув зубами Брайко (Загреб., День.., 1964, 136).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 314.