СКРИК, у, ч. Раптовий, уривчастий крик, вигук. Скрик був голосний. Семенова мати була в садку й почула (Гр., Без хліба, 1958, 45); Ген-ген на тім боці ставу ледь майорять серед ночі купальщиці.. Плескіт, дівочі пустотливі скрики, сміх (Головко, І, 1957, 450).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 318.