СКРО́МНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. скро́мний. Володимир Ілліч вражав не тільки своєю величчю і геніальністю, а й простотою і скромністю. Він не терпів ніяких звеличень своєї особи (Укр. іст. ж., 2, 1960, 152); Її скромність і працьовитість були в цілому селі знані (Коб., III, 1956, 493); Вона при кожній нагоді в обхід повчала.. своїх дочок, що гординя — це гріх, а скромність — найкраща окраса для молодої дівчини (Вільде, Сестри.., 1958, 514); Всюди видно хазяйновиту господиню. З кожного кутка віє скромністю і затишком (Тют., Вир, 1964, 425); Одягнений він був скромно, у куртці спортивного фасону і штанах-гольфах, але ця скромність була не зовсім щира, бо і куртка і штани пошиті з вишуканого матеріалу (Вільде, Сестри.., 1958, 471).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 324.