СКРУ́ТЕЛЬ, СКРУ́ТІЛЬ, тля, ч., діал.
1. Петля, кільце.
2. Скрутень. Скрутлі соломи.
3. Сувій, згорток. Виліз [Мошко] на скриню, сягнув на поличку, прибиту під самою стелею, і дістав відти скрутіль пожовклих паперів (Фр., II, 1950, 347); Урядник.. несе книжку під пахвою, а Трохим-десятник — сито з якимись паперовими скрутлями (Козл., Щури.., 1956, 169).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 326.