СКРУТНЕ́НЬКО. Присл. до скрутне́нький; // у знач. присудк. сл. Кирило Касянович похитує головою:— З молодими чабанами скрутненько (Чаб., Катюша, 1960, 214).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 326.