СКРУ́ЧУВАЛЬНИК, а, ч. Робітник, який працює на скручуванні дроту і т. ін. За післявоєнні роки тут [на заводі] підготовили.. вдвоє більше скручувальників (Рад. Укр., 17.IV 1954, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 328.