СКРУ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СКРУТИ́ТИСЯ, учу́ся, у́тишся, док.
1. Крутячись, звиватися. Заводить Ромко, молодий авіаконструктор, гумомотор. За кожним поворотом руки розтягається, скручуючись, резиновий шнур (Донч., І, 1956, 74); // Завиватися (про волосся, вуса). Кінчики стриженого короткого вуса [у Коваля] потроху руділи й скручувались (Мик., II, 1957, 382).
2. Згортатися трубкою, клубком, кільцем і т. ін. Щоб пояс не скручувався в трубочку і не загинався, його в’яжуть упоперек снопиком (В’язання.., 1957, 40); Швидко обертаються мільйони веретен,.. співаючи тихеньку пісню про те, як у цьому казковому царстві народжується чарівне плетиво синтетичних шовкових ниток, як вони перетворюються на різнобарвні полотняні ріки, що скручуються у великі сувої (Знання.., 9, 1965, 4); Верстат рівно шелестів металом.. Стружка скручувалась у спіраль і падала шматочками (Ткач, Арена, 1960, 35); Рубанок в його руках свистів, стружки, скрутившись в спіралі, літали з-під його долонь (Томч., Готель.., 1960, 90); // Засихаючи, підгинати краї (про листя, пелюстки і т. ін.). Тінь від акацій була ріденька, мерехтлива. Маленьке листя на деревах поруділо, скрутилося від спеки і пилу (Чаб., За півгодини.., 1963, 24); Об’їдені [личинками] частинки хвої стають жовтими і скручуються, що надає ушкодженим гілкам кучерявості (Колг. Укр., 5, 1962, 40); // Дуже згинатися, скорчуватися (перев. під дією вогню). Бомба влучила якраз всередину будинку.. Дахове залізо скручувалось.., зривалось униз (Жур., Вечір.., 1958, 375); Горить і скручується у пальцях сірник (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 27); На гусениці [танка] горить і скручується обвуглене колосся пшениці (Логв., Давні рани, 1961, 37).
3. Лягати, лежати, згорнувшись кільцем (перев. про повзуна). Біля трухлявого пенька на кущі скрутився чорний вужак (Донч., І, 1957, 41); * Образно. Вискочила [блискавка] з хмар, мов огняний змій, вмить скрутилась, звилася, як гадина, і оперезала півнеба (Н.-Лев., II, 1956, 389).
Скру́чуватися (скрути́тися) в клубо́к (клубко́м, в клубо́чок, клубо́чком і т. ін.) див. клубо́к, клубо́чок.
4. Зіщулюватися, підтягаючи коліна до грудей.
Скру́чуватися (скрути́тися) в три поги́белі — те саме, що Згина́тися (зігну́тися) в три поги́белі (див. згина́тися). Кому ж не вистачало місця на сидінні, примощувався під стіною, скручувався де-небудь у темному кутку в три погибелі і був щасливий (Збан., Сеспель, 1961, 8).
5. тільки док. Скорчитися від болю. За таке слово, почуте колись у цьому дворі, батько міг оперезати батогом так, що аж скрутишся (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 202); Григор уперіщив [собаку] батогом, аж скрутився той (Гуц., Скупана.., 1965, 23).
6. тільки док., перен.., розм. Бурхливо зреагувати на що-небудь, не стримуючи гніву, злості, заздрощів і т. ін. Семен мало не скрутився з нетерплячки, чекаючи, поки становий пообідає (Коцюб., І, 1955, 125); — Писарша скрутиться од злості! — сказала Ватя (Н.-Лев., IV, 1956, 185); Він так може в’їсти словом якогось односельчанина, що той аж скрутиться (Стельмах, І, 1962, 234); // вульг. Померти.
◊ Бода́й (щоб і т. ін.) [же] ви скрути́лися — уживається як проклін, побажання смерті, загибелі кому-небудь. — Гей! соб, сиві, соб, бодай ви скрутилися!.. Тпру! (Коцюб., І, 1955, 111).
7. Змінювати напрямок свого плину, пролягання (про річку, дорогу і т. ін.); // безос. Минули [подорожні] кілька хат.. Коло хати, де жінка пасла овечку, скручувалось доріжкою вгору (Кобр., Вибр., 1954, 154); // розм. Перевертатися, перехилятися набік. Скрутився [літак] на крило і приземлився догори дригом (Ю. Янов., І, 1954, 54); // перен., розм. Змінюватися на гірше, перетворюватися на щось небажане. Геройство Процеве скрутилось йому в біду (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 157); Скрутився тепер світ та й годі… (Стельмах, І, 1962, 602); // тільки док., перен., розм. Зазнати невдачі у справах. Хоч би я за пана пішла, як моя доля така, то й пан скрутиться; а як моя добра доля, то пійду [піду] за п’яницю, то й п’яниця поправиться (Укр.. присл.., 1963, 182).
8. тільки док., перен., розм. Втратити розум, збожеволіти. [Гаврило:] Зовсім скрутився Хома: зробив собі з нитки вудку, пішов до річки, став над ополонкою, я гукаю, щоб ішов робить, а він рукою маха (Кроп., IV, 1959, 152); Засумувала панночка, аж змарніла і зблідла. Стара зовсім скрутилась,— не зна далі, на яку ступити (Вовчок, І, 1955, 114); Тепер Турові речі за вечерею не здавались уже Петру жартами: мабуть, справді скрутивсь од жиру запорожець (П. Куліш, Вибр., 1969, 100).
◊ З глу́зду скрути́тися див. глузд.
9. тільки док., безос., перен., розм. Статися (про щось небажане, неприємне). — Ось їй треба дякувати. А то — скрутилося б нам… Насте!.. Насте!..— озирнувся він, шукаючи очима дівчину (Речм., Весн. грози, 1951, 107).
◊ [І] скрути́лося (скру́титься) і (та) змоло́лося (зме́леться): а) (що) що-небудь швидко сталося (станеться), відбулося (відбудеться). — Можна нам ненадовго до вас податися?.. — Можна, звичайно, можна, три кімнати порожні стоять… Це не проблема. Надто поспішно все вирішуєте, от де заковика. За одну мить і скрутилося і змололося (Собко, Справа.., 1959, 288); б) (кому) комусь дісталося (дістанеться) за яку-небудь провину. — Петре! — кажу я, — гляди лишень, щоб тобі не скрутилось та не змололось за цю кукурудзу (Н.-Лев., III, 1956, 281); Вона назад Уже тікати хоче, Та бджоли жалять І шпигають в очі.. Аж тут Свині Скрутилось І змололось (Іванович, Перебендя.., 1960, 93); Кому́ (кому́сь) скру́титься, а кому́ (мені́, тобі́ і т. ін.) зме́леться — один винен, а відповідати доведеться іншому. [Соцький:] Та вже я почуваю, що буде мені морда бита, мовляв: кому-кому скрутиться, а мені змелеться (Кроп., II, 1958, 487); [Федора (стурбовано):] О, це мені знову напасть, кому скрутиться, а Федорі змелеться! (Вас., III, 1960, 146); Присутні в кузні зрозуміли, що назріває халепа, і всі запитально глянули на старого Перегуду.. Найбільше непокоївся Терешко Контуш. «Кому скрутиться, а мені змелеться»,— думав він (Іщук, Вербівчани, 1961, 89); Не зме́леться, то скру́титься — хоч так, хоч інакше; щось та буде. — Та ти не журися, Лесю,— веселіше заговорив Петро Антонович, помітивши доччин смуток.— Якось воно буде. Не змелеться, то скрутиться… (М. Ол., Леся, 1960, 136).
10. тільки недок. Пас. до скру́чувати 1, 2, 4.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 329.