СКУДЕ́ЛЬ, і, ж., заст. Глина.— Не суть то боги, — терпляче правив своє чорний з хрестом,— но глина, скудель: нині є, а на утро [вранці] розсиплеться на порох (Загреб., Диво, 1968, 47); // Глиняний горщик або інша посудина. [Ярун:] Почали [будівники] скудель перевертати І вапною закидали мене! (Коч., П’єси, 1951, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 332.