СКУ́ЛЬПТОРСЬКИЙ, а, е. Прикм. до ску́льптор; // Признач. для праці скульптора. Деві.. хапає молот скульпторський коло розбитої статуї і, пробившись до Річарда, подає йому молота (Л. Укр., III, 1952, 84).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 333.