СКУПИ́Й, а́, е́.
1. Який уникає витрат; надміру, до жадібності ощадливий (про людину). Був осінній хмарний вечір, а скупі Квасюки шкодували рано світити,— у крамниці було поночі (Гр., II, 1963, 265); Знав [Потурайчин] із досвіду, що люди навіть по найбагатших селах дуже скупі на гроші (Март., Тв., 1954, 287); Вона була просто скупа, бо часто вночі кликала Малушу до себе й усе міркувала, як би менше дати дворянам (Скл., Святослав, 1959, 110); *У порівн. — Часом і дуже скребе [горе], та я з ним ховаюсь од людей, як скупий з грішми (Стор., І, 1957, 161); // у знач. ім. скупи́й, по́го, ч.; скупа́, по́ї, ж. Надміру, до жадібності ощадлива людина. Скупому не хтілося тратити гроші: Хоч золота вволю — а тратить не може! (Крим., Вибр., 1965, 244); // на що. Стриманий у вияві чого-небудь. Обличчя здавалося вирізьбленим скупою на легкі ефекти рукою вдумливого артиста (Л. Укр., III, 1952, 664); На похвалу був [боцман] дуже скупий (Ткач, Жди.., 1959, 8).
Скупи́й на слова́ (на сло́во, на мо́ву, у мо́ві): а) який не любить багато говорити; небагатослівний, небалакучий (про людину). Вона була.. сухувата й скупа на слова (Баш, На.. дорозі, 1967, 126); Гнат Верига став зовсім сивий, скупий на слова (Панч, Гомон. Україна, 1954, 125); [Захарко:] Щось ти сьогодня [сьогодні] дуже скупий на мову, кожне слово з тебе треба витягати! (Кроп., II, 1958, 135); Співають [дівчата] — і співає з ними Усе навколо, зриме і незриме, Ба навіть сивоусий бригадир, Скупий у мові і суворий в ділі, Підхоплює ті звуки легкокрилі (Рильський, III, 1961, 205); б) (тільки Скупи́й на слова́ (на сло́во)) — стислий (про лист, звіт і т. ін.). Звіт Марії Павлівни скупий на слова (Вол., Сади.., 1950, 59).
2. перен. Недостатній, неповний у певному відношенні; бідний на щось. Я кинула в могилу тільки квіти, Усі ті квіти, що мені дала Скупа весна твого скупого краю (Л. Укр., І, 1951, 466); — Хіба можна порівняти оцей скупий перелісок чинар та яворів з тим зеленим раєм! (Ле, Міжгір’я, 1953, 65); Швидко миготіли узлісся й галявини, більше вкриті золотавим зернистим піском, ніж скупою рослинністю (Дмит., Наречена, 1959, 132); // Незначний розміром; невеликий. Пенсія була досить скупа, посторонні [побічні] заробітки ще скупіші (Фр., IV, 1950, 39); Вони.. живилися скупими, але безвідмовними подачками (Збан., Єдина, 1959, 119); // Який не вичерпує чого-небудь, потребує доповнень, уточнень. Після того сухого тону, яким викладано нам скупі відомості з історії літератури в гімназії,.. Лімбахові різкі та іноді несправедливі слова набирали незвичайної ціни (Фр., IV, 1950, 246); Він.. перебував у гарячковому захваті від своєї першої сутички з технічною мудрістю, втіленою в скупих цифрових колонках (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 8); // Недостатній щодо кількості, якості і т. ін.; скромний. Виклав [юнак] на траву скупу їжу: півбуханця хліба, з кілограм домашньої.. ковбаси, дві в’ялих цибулини (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 278); // Нечисленний, рідкий. Озеро змаліло, берегова габа поширшала, очерети сухо шелестять скупим листом (Л. Укр., III, 1952, 224); // Не частий, не безперервний. Ми стримували гітлерівців скупим кулеметним вогнем, гвинтівками і гранатами (Коз., Гарячі руки, 1960, 140); // Небагатослівний, лаконічний.— Ми, тату… летимо..— Тяжким солдатським досвідом він одразу осягнув оте синове скупе пояснення (Гончар, Тронка, 1963, 66); Мова її стала скупа, точна, яскрава, слова з’явилися вагомі (Ю. Янов., II, 1954, 10); // Обмежений. Гляньте: цей маркіз Право нам скупе привіз.. Скинь шапки, .. юрба,— Хай живе маркіз Караба! (Зеров, Вибр., 1966, 452).
3. перен. Стриманий, слабкий у своєму вияві. Акуратно підстрижені вуса комісара ворухнулись скупим, ледь помітним усміхом (Гончар, II, І959, 135); Скупий жест; // Нерясний (про сльози, дощ і т. ін.). Він замкнувся в кабінеті, поклав важку сиву голову на руки й заплакав скупими старечими слізьми (Донч., III, 1956, 447); Холодна волога осідала на чорних стовбурах і гіллі дерев і скупими краплями падала на інженера, коли він продирався через гущавину (Багмут, Опов., 1959, 41 ); // Неяскравий (про вогонь, світло і т. ін.). [Іфігенія:] Я сидітиму перед скупим багаттям Недужа тілом і душею хвора (Л. Укр., I, 1951, 161); Лампадка перед образом лила скупе тьмяне світло (Донч., II, 1956, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 335.