Що oзначає слово - "скупчувати"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


СКУ́ПЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СКУ́ПЧИТИ, чу, чиш, док.., перех.

1. Збирати, зосереджувати в одному місці, в одних руках і т. ін. Казкові скарби скупчує він у своєму палаці на Петромі (Тулуб, Людолови, II, 1957, 346); // Зосереджувати, сконцентровувати (війська) у великій кількості на невеликому просторі. — Там ворог скупчив п’ятсот багнетів і півтори сотні клинків (Кач., II, 1958, 353); Там, де Городище прикривалось болотами, він думав виставити лише ріденький ланцюг партизанів, а основні сили скупчити на сухих лісових спусках у яр (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 734); // Розташовувати близько один від одного. — Головою треба архітекторам думати. Навіщо отак житло скупчувати? Дихати ж нічим (Хижняк, Невгамовна, 1961, 255); // рідко. Об’єднувати, згуртовувати в одне ціле що-небудь розрізнене. Повернувся [Володимир] до Києва.. мовби цар усієї землі Руської, яку скупчив і утвердив своїми походами (Загреб., Диво, 1968, 213).

2. Напружувати для чого-небудь (увагу, думки, волю і т. ін.). Параскіца хреститься, скупчує увагу 1.. побожно приказує: «Тати апостру..» (Коцюб., I, 1955, 278); Скупчую волю, ..беру шапку, гашу огонь, сердито беруся за ручку од дверей: «Годі..» (Вас.,. Незібр. тв., 1941, 47); Залишатися під водою Михайло більше не міг. Скупчив рештки сил і гребнув руками. Він вискочив на поверхню води, немов корок з пляшки (Загреб., Європа 45, 1959, 19).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 337.