СКУЧНУВА́ТО.
1. Присл. до скучнува́тий.
2. у знач. присудк. сл. Про відчуття нудьги, яка панує де-небудь. У нас усе гаразд, тільки дуже порожньо і скучнувато (Л. Укр., V, 1956, 188).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 339.