СКУША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СКУСИ́ТИ, скушу́, ску́сиш, док., перех., розм., заст. Спокушати. [Старшина:] Всі гроші громадські треба здать у казначейство, щоб не скушали (К.-Карий, І, 1960, 39); В шинках повно народу, всі п’ють. Таки так скушає мене нечистий, куди не повернись, та й годі (Н.-Лев., III, 1956, 256); — Е, братику, — каже чорт. —.. Як же б ми вас і скушали, коли б не знали, яке серце у людей?.. (Стор., І, 1957, 88).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 339.