СЛАБОСИ́ЛИЙ, а, е.
1. Який має невелику фізичну силу. Се Мойсей, позабутий пророк, Се дідусь слабосилий, Що без роду, без стад і жінок Сам стоїть край могили (Фр., XII, 1953, 485); — Слово правди, Ларисо Петрівно,— то грізна зброя. І байдуже, хто її вигострив — велетень чи хвора, слабосила дівчина (М. Ол., Чуєш.., 1959, 65); [Дуда (слабосилий, туберкульозний юнак у старому, залатаному, але чистому комбінезоні):] Добрий день, фрау Мільх!.. Вони пронюхали, хто збирав підписи (Галан, І, 1960, 381); // у знач. ім. слабоси́лий, лого, ч.; слабоси́ла, лої, ж. Фізично несильна, квола людина або тварина. Щодня, з’являючись до свинарні, ветфельдшер передусім скеровував свої кроки до недужих і слабосилих (Добр., Тече річка.., 1961, 159); // Який погано, повільно росте (про рослину). Хліба цей рік видалися слабосилими (Гончар, Таврія, 1952, 215); Над ним [шляхом] берези, плакальниці білі, Немов на варті, стали і стоять, І клонять віти, кволі, слабосилі (Зеров, Вибр., 1966, 388).
2. рідко. Те саме, що слабки́й 3 і слаби́й 5. В підвалі напівморок. Дві чи три лампочки — слабосилі, тридцятиватові .. ледве освітлювали вузький прохід (Мушк., День.., 1967, 92); Ще тільки одна тонесенька ниточка держить її [Анелю], завішену між небом і безоднею, а ся ниточка — се голос Шалонової, тремтячий, слабосилий (Фр., VI, 1951, 438); Сталося дивне диво: занехаяний та похований наш спів.. знову почина повертати у ті ж глухі кутки рідного краю, тілько вже не слабосилим гомоном, а дужим гуком (Мирний, V, 1955, 416).
3. Який не відзначається твердістю, стійкістю, вольовим характером; // у знач. ім. слабоси́лий, лого, ч.; слабоси́ла, лої, ж. Той, хто не відзначається твердістю, стійкістю, вольовим характером. Де хитається ще, Сумнівається ще Ум, .. Там ви, думи, летіть, Слабосилих кріпіть (Фр., X, 1954, 18).
4. Недосконалий у художньому відношенні. Слабосилий твір.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 343.