СЛА́ВКА, и, ж. Невелика співоча пташка, що має бурувате забарвлення і гніздиться звичайно на землі. Скільки веселого птаства жило, пурхало, перекликалося в гущавині!.. Нижче, ховаючись десь у листві, настроював голос соловей, озивалася славка, перестрибували з гілки на гілку синиці (Гончар, Таврія, 1952, 167); У густому листі посвистувала славка (Коп., Вибр., 1948, 164).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 347.