СЛА́ВЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. сла́вити 1, 2. Співи та славлення дівчат, гомін людський, музика, захід сонця..— усе помішалося, переплуталося (Вовчок, Вибр., 1946, 181); «Троянди й виноград» [М. Рильського] — книга новаторська своїм змістом. Присвячена красі природи, славленню праці і мистецтва, вона в той же час гостро актуальна і злободенна (Криж., М. Рильський, 1960, 150).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 347.