СЛАВНОЗВІ́СНИЙ, а, е. Який відомий багатьом людям; який здобув собі славу; знаменитий. Мине скілька років, сам він стане славнозвісним трактористом. Портрети його друкуватимуть у столичних газетах. Журналісти писатимуть його біографію (Довж., І, 1958, 81); Український радянський театр увібрав у себе все найкраще, що було створено театром корифеїв, славнозвісними акторами — Кропивницьким, Саксаганським (Цюпа, Україна.., 1960, 118); // Який користується особливою популярністю. Ось і «Нікітський сад» … Знаменитий і славнозвісний ботанічний садок, мабуть, чи не на цілу Європу… (Вишня, І, 1956, 180); Славнозвісний український гопак.. відомий і далеко за межами батьківщини (Нар. тв. та етн., 2, 1962, 54); Не можна не замилуватися красою будинків Праги, її чудовими пам’ятками, її садами, славнозвісним Карловим мостом (Рильський, III, 1956, 313); // чим. Який добре відомий чим-небудь. Басс, славнозвісний сатирою, славний гекзаметром Понтік — Спільники любі були тих товариських зібрань, І незрівнянний Горацій втішав нас багатством мелодій (Зеров, Вибр., 1966, 334).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 348.