СЛА́ВОНЬКА, и, ж. Пестл. до сла́ва 1-3. [Маруся:] Я благати буду бога, Щоб допоміг тобі скоріш вернутись І славоньки добути (Сам., II, 1958, 25); Нам, братця, нам, братця,.. Славоньки шукати, Ворога губити (Укр. поети-романтики.., 1968, 136); — Краще в полі нашому над мене немає, Аж до моря славонька про мене літає (Гл., Вибр., 1951, 233); Зав’янь, рута зелененька, Понад берегами, Знапастила я славоньку Темними ночами (Щог., Поезії, 1958, 65); Пряла вдень я й уночі, Тепер перестала: Про куделицю мою Славонька постала (П. Куліш, Вибр., 1969, 389); — Ой, козаче, утікай Та й на мене славоньки не пускай (Укр.. лір. пісні, 1958, 142).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 348.