СЛИЗНЯ́К, а́, ч. Те саме, що слима́к 1, 2. На жаль, велика вага черепашки не дозволяє культивувати їх у космічному кораблі. Слизняки (Limax maximus) більш придатні для цього (Фізіол. ж., VII, 1, 1961, 5); Йому здавалось, що до боку його причепився якийсь поганий слизняк (Фр., III, 1950, 441); Павло зблід, у грудях, знову запекло, в очах потемніло: — Слизняк! Ти й тут боягузом став… (Кучер, Трудна любов, 1960, 585); *У порівн. Рік за роком минав, а я лазив по світі, мов той слизняк, тихо, безслідно, в вічнім страсі перед вуйком (Фр., І, 1955, 346).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 352.