СЛИЗОТІ́ТИ, ти́ть, недок., розм. Підсил. до слизи́ти. Стіни [хатки] попрогнивали, вивалювалися,.. а повесні текла всяка нечисть — слизотіла й пінила (Мирний, І, 1949, 234).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 352.