СЛИ́ЗЬКО. Присл. до слизьки́й. Взявся [Іван] чистити коропчаків. Луска сипнула на лице, риба слизько вихоплювалася з рук (Гуц., Скупана.., 1964, 247); // у знач. присудк. сл. Де дощ іде, а де слизько! (Укр.. присл.., 1955, 288); У нас нині відлига, мокро страх, слизько (Коцюб., III, 1956, 171); Колонка стояла на горбику, тут було слизько, розлита вода позамерзала, легко було впасти (Сенч., На Бат. горі, 1960, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 353.