СЛУГИ́НЯ, і, заст., рідко.
1. ж. Те саме, що служни́ця 1. [Йоганна (до Марції):] Прошу пробачити твоїй слугині, що не вспішилася тобі назустріч (Л. Укр., III, 1952, 177).
2. ч. Те саме, що слуга́ 1. Вельможная пані.. Кожному слугині По золотому дала (Чуб., V, 1874, 1017).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 376.