Слутий, слутавий, а, е.
1) Увѣчный, частью разслабленный, отчасти параличный. Желех.
2) Дураковатый. Вх. Зн. 64.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 153.
Що oзначає слово - "слутий"
Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.