СЛІ́ДУВАННЯ, я, с. Дія за знач. слі́дувати 1, 2. За хвилину озирнулась ще раз і побачила, що юнак у плюшевому капелюсі змінив напрям свого слідування на сто вісімдесят градусів і йде слідом за нею. Це і збентежило і заінтригувало Ніну (Добр., Тече річка.., 1961, 76); Вантажі далекого слідування.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 359.