СЛІ́ЗКА, и, ж. Пестл. до сльоза́. Вона нічого йому не сказала, тільки слізки заблищали на очах (П. Куліш, Вибр., 1969, 111); Не одна слізка пролилась, не одне гордовите колінко заламалось перед її сином… (Вільде, Сестри.., 1958, 359).
Крізь сльо́зи — те саме, що Крізь сльо́зи (див. сльоза́). Дрючком Хведька разів із шість оперезав [батько]!.. Тоді Хведько крізь слізки Так Батькові сказав: «Коли б було знаття, що гаспидська дрючина Так міцно дошкуля,.. Я б впер дрючок в огонь, а різки б не палив!» (Г.-Арт., Байки.., 1958, 78).
◊ Відізву́ться (відізва́лися) кому чиїсь слі́зки див. відзива́тися; Відлива́ються (віділлю́ться, оділлю́ться і т. ін.) слі́зки кому чиї — те саме, що Відлива́ються (віділлю́ться) комусь чиїсь сльо́зи (див. відлива́тися); Ли́ти слі́зки див. ли́ти; Пуска́ти (пусти́ти) слі́зку (слі́зки) з оче́й див. о́ко1; Умива́тися (уми́тися) [гірки́ми (гаря́чими і т. ін.)] слі́зками див. умива́тися.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 359.