СЛІ́ПЕНЬ, пня, ч.
1. ент. Двокрила комаха, самка якої живиться кров’ю тварин і людини. Великої економічної шкоди тваринництву завдають сліпні, нападаючи на тварин в жаркі сонячні дні (Профіл. захвор.., 1955, 115).
2. тільки мн., вульг. Очі. Ото витріщив сліпні, а нічого не бачить — бодай тобі повилазили! (Номис, 1864, № 3715).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 361.