СМАГЛОЧО́ЛИЙ, а, е, поет. Те саме, що смаглоли́ций. Бачиш, сонце звелося над полем, І зникають сніги, І на бурю гудуть дерева, Щоб синам дати звістку, хлоп’ятам твоїм смаглочолим (Мал., Звенигора, 1959, 105); Не турбуйся, він прийде, юнак смаглочолий, Від блакитної Ворскли, з Полтавських околиць, Візьме руку гарячу й не зрадить ніколи Цей, прославлений в праці, молодий комсомолець (Забашта, Нові береги, 1950, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 391.