СМАГЛЯ́ВКА, и, ж., розм. Смаглява жінка, дівчина. Повновида смаглявка високочола, вийшла з відром із недалекого подвір’я, обкладеного жовтим ніздрюватим каменем (Гончар, Тронка, 1963, 295); — Мені вже заплатили,— потуплюючи зір, прошепотіла смаглявка (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 169); Не помітила смаглявка, Як сміхнувся [усміхнувся пастух] їй (Гойда, Угор. мелодії, 1955, 47).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 391.