СМАРА́ГД, у, ч. Коштовий прозорий камінь яскраво-зеленого забарвлення; ізумруд. Зелені, як морська хвиля, смарагди вперемішку з червоними рубінами облямовували всю ікону (Донч., III, 1956, 143); Кидав [Вініус] усе оком на господиню. Дістав з кишені.. каблучку із смарагдом у вінчику, одягнув їй на палець (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 397); * Образно. Кожному того дня згадувалася вітчизна, і уявлялася вона вся в сонцевім вогні, з голубими шовками небес, гаптована смарагдами трав (Загреб., Європа 45, 1959, 280); *У порівн. Дивилась [Алла Михайлівна] на море, що було неспокійне того дня, переливалось то темною крицею, то ярим смарагдом (Л. Укр., III, 1952, 612); Трава була соковита, зелена, як смарагд (Тулуб, Людолови, І, 1957, 16); От я дивлюсь на ваше личко, Ганнусю. Тонке, благородне, і очі, як смарагд (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 213).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 395.