СМАЧНЕ́НЬКО. Присл. до смачне́нький. То було по одному шматочку м’ясця в борщ кидаю, а то аж два вкинула: «Хай, думаю, пообіда смачненько, мій хазяїн дорогий» (Тесл., З книги життя, 1949, 20); [Господиня (частуючи):] Просить вас малий Омелько, Щоб ви випили смачненько (Олесь, Вибр., 1958, 438); Рядочком їхали [козаки] гарненько, З люльок тютюн тягли смачненько, А хто на конику куняв (Котл., І, 1952, 195).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 396.