СМИКНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док. Однокр. до сми́катися. Трактор смикнувся, заскреготів гусеницями. Затріщало сухе бадилля, здригнулась земля (Збан., Перед-жнив’я, 1955, 358); Дивлюсь — воно [вороненя] угору полетіло Да й пуць на шию барану І, кігті вплутавши йому у вовну білу, Смикнулося нести, да ба! вага не в силу (Греб., І, 1957, 66); Матюха смикнувся, але щось мов за поли його схватило й не пустило вдарити в першу ж мить (Головко, II, 1957, 134); Ротмістр смикнувся було роздягатись, але парубок уже зник за очеретом, тоді він вихопив пістоль і стрельнув у очерет (Панч, Гомон. Україна, 1954, 188); У Гафії Тиснянчихи похололо в грудях, смикнулись уста, вся кров, здавалося, вдарила в серце (Скл., Карпати, II, 1954, 412); В Олександра смикнулася брова, обличчя скривилося і посіріло (Кочура, Зол. грамота, 1960, 75).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 404.